Чернівецька обласна бібліотека для дітей

  Охрименко Людмила. Люлечки - дарувальники снів :  казка для дошкільн. та молод. шк. віку / Людмила Охріменко, Євгенія Пірог ; худож. Наталя Шерстюк. - Харків : Вид-во Іванченка І. С., 2024. - 48 с. : іл. (2-ге видання) Письменниці Людмила Охріменко та Євгенія Пірог написали для дітей казки про тих, хто дарує їм сни – люлечок. Ця книга вперше видана у 2023 р. у видавництві "Відкриття". Казка про дарувальників снів дуже популярна, тому перевидана вдруге у 2024 р. Як пише авторка: "... Це книга про родину Люлечків - дарувальників снів. Батько - художник, мати пише казки. Старша донька має чарівний наплічник із крилами. Кожного вечора вона збирає казки, малюнки й розносить їх усім дітям свого містечка. Усі троє дітей цієї родини беруть участь у тому, аби всі інші діти бачили веселі, яскраві, спокійні сни...".  Книга розрахована на дітей віком від 3 до 8 років.  "Люлечки - дарувальники снів" для дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку, написана

Пєшехонова Валентина. Де ховаються ноти? : вірші / Валентина Пєшехонова. - Чернівці : Золоті литаври, 2005. - 1 8 с.  До книги ввійшли дитячі вірші про ноти. Цілий нотний стан поетеса оригінально описала в цій книжці. Вірші легкі для запам'ятовування та прочитання, захоплять малечу. Це видання авторка присвятила ювілею Хотинської музичної школи.  Нота ДО - найперша нота, Всіх вести її робота. Тож у неї в нотнім стані Місце перше, не останнє, Навіть ще, скажу дл слова,  Є лінійка додаткова... РЕ - усім відома нота, .. Та в словах їй теж робота. В багатьох словах підряд Ре не нота вже, а склад. Проростає в слові веРЕс І шикується в каРЕ,  І розумне слово РЕбус Починається із РЕ... Книга адресована для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.  Про авторку: Валентина Леонідівна Пєшехонова народилася 2 жовтня 1959 року в м. Хотин Чернівецької області. Закінчила середню школу №5, філологічний факультет Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича. Перші поетичні спроби

  Галина Тарасюк Осінь. Жовтень. Кленів багаття…  Осінь. Жовтень. Кленів багаття…  У день янгола з янгельським личком я танцюю. Я в жовтому платті. І закохана я у музику. На траві тонкошия гітара, а на шийці — оранжевий бант. Ах, яка ми з тобою пара — поетеса і музикант! І які горизонти пречисті, і прозорий осінній сад! У шовковому шелесті листя тоне туфелька зо-ло-та. А в музики закохані очі! Я танцюю. І тисячу літ мого щастя ніхто не зурочить й не обірве у танці політ! Джерела:  Тарасюк Г. Пам’яті Володимира Івасюка // Літургія : віршовані і пісенні присвяти Володимирові Івасюку / упоряд. В. Китайгородська, В. Джуран, Н. Філяк. – Чернівці : Букрек, 2019. – С. 68

  Галина Тарасюк Як довго падає зірка... Як довго падає зірка  в бездонну ніч!  Прихилившись плечем до одвірка, стоїш. А зірка так довго падає  з темних небес...  Ти – є? Чи я просто  згадую тебе?  Джерела: Тарасюк Г. Пам’яті Володимира Івасюка // Літургія : віршовані і пісенні присвяти Володимирові Івасюку / упоряд. В. Китайгородська, В. Джуран, Н. Філяк. – Чернівці : Букрек, 2019. – C. 67 Тарасюк Г. Зерна полину : Поезії / Галина Тарасюк . – Київ : Рад. письменник, 1991. –  C. 92

Галина Тарасюк   ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА І стоятиму оддалік, окрай твойого неба, щоби не впала і тінь сльози моєї на тебе. І стоятиму, з дива німа, окрай твоєї пісні, щоби не стало від слів моїх крилонькам її тісно. І стоятиму цілий вік, окрай твоєї долі, ох, жайворононьку золотий українського поля. Джерела: Тарасюк Г. Пам’яті Володимира Івасюка // Літургія : віршовані і пісенні присвяти Володимирові Івасюку / упоряд. В. Китайгородська, В. Джуран, Н. Філяк. – Чернівці : Букрек, 2019. – С. 66 Тарасюк Г. Пам’яті Володимира Івасюка [Електронний ресурс] // Сторінки пам'яті Володимира Івасюка – Електрон. дані. – Режим доступу:   http://www.ivasyuk.org.ua/for.php?lang=uk&id=svitlij_pamyati_vm_ivasyuka Про Галину Тарасюк: Галина Тимофіївна Тарасюк - українська поетеса, прозаїк, критик, перекладач, член Національної спілки письменників України (1977—2009), Асоціації українських письменників (АУП), Національної спілки журналістів України.  Джерело:  https://uk.wikipedia.org/wiki/Тара

                                                      Ім’я цієї коханої Юрія Федьковича мало б височіти  поряд з іменами Лаури, Беатриче, Ольги Рошкевич,  бо вона також заполонила душу  нашого поета і надихнула на вірші,.. Лідія Ковалець Перебуваючи у Чернівцях 1859 року, Федькович знайомиться з Емілією Марошані.  Молодий поет відвідував вечори, організовувані творчою інтелігенцією на квартирі вдови-німкені Марошані. Душею цих вечорів була вродлива дочка господині Емілія. Емілія була на свій вік (18 років), добре освічена,"вдатна до співу і гри на фортепіано, така, що добре знала німецьку й польську". Про почуття цієї пари свідчать вірші Федьковича, присвячені Емілії та її листи до нього, які він зберігав. На честь коханої поет написав баладу, яку видав окремою книжкою у 1859 році, але жоден її екземпляр не зберігся.  У січні 1860 р. він дарує на іменини дівчині німецькомовний вірш "An Emilie" . Два сонети, один теж під назвою "An Emilie", другий – "

   Манолій Попадюк А ЧИ МОЖНА ЗАБУТИ  Володимирові Івасюку, народному артисту України, Героєві України А чи можна забути Ту мелодію рути, Що дала пісні крила І весь світ полонила? І жива вона й нині Ген по всій Україні. То мелодії серця –  Лебедині озерця. Золоті звуки рути У душі кожній чути. Її нот кавалькада –  Вічний гімн для естради.  Попадюк М. А чи можна забути // Літургія : віршовані і пісенні присвяти Володимирові Івасюку / упоряд. В. Китайгородська, В. Джуран, Н. Філяк. – Чернівці : Букрек, 2019. – С. 77 Про автора:  Манолій Попадюк   Попадюк Манолій Манолійович (1944 – 2016) – письменник, публіцист.  Народився 26 грудня 1944 року в селі Вікні. Закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури, Київський інститут політології. Працював на заводах Криворізького басейну,  згодом – директором Вижницької спортивної школи, начальником відділу внутрішньої політики Вижницької районної державної адміністрації. Друкувався у газетах: «Буковинське віче», «Молодий буковинець», «Вер

ФЕДЬКОВИЧ Ю. БІДОЛАШКО : КАЗКА : ДЛЯ ДОШК. ВІКУ / Ю. ФЕДЬКОВИЧ ; ХУДОЖ. І. ПЕНИК. - КИЇВ : ВЕСЕЛКА, 1987. - 20 С. Юрій Федькович написав для найменших біля трьох десятків казок. Кілька ввійшли до збірки "Казки руського народу", інші писав і друкував пізніше у читанках, буковинських календарях, окремі побачили світ після смерті автора.  Казки письменника поділяютьс на ті, що народились на основі фольклорних джерел і ті, що були написані за мотивами зарубіжних казок, зокрема Ганса Крістіана Андерсена, братів Грімм, Вільгельма Гауфа та ін. Однією з таких казок, яка написана за мотивами твору Вільгельма Гауфа "Маленький Мук", є "Бідолашко". В основі казки повчальна історія ствердження людиною себе у непростому, суперечливому світі.  Головний герой казки хлопець Бідолашко, який втратив рано батька, опинився на вулиці. Там він зустрів бабусю, яка запроппонувала йому роботу, доглядати за її "котиками та песиками". Але вона була злою і не хотіла платити

 

У 1959 році, коли Федькович разом зі своїм полком перебував у Чернівцях, знайомиться з професором місцевої гімназії, редактором Чернівецької газети “Вukovina”, німецьким письменником Ернстом Рудольфом Нойбауером. Нойбауер вводить його у коло прогресивних на той час українських літературних та культурних діячів, щирих прихильників народної мови та літератури, які збиралися у салоні вдови Марошані: Антоном Кобилянським, Костем Горбалем, Данилом Танякевичем та іншими. Спілкування з ними надихає його почати писати українською мовою. Перші поетичні твори письменника українською мовою були опубліковані у брошурі А. Кобилянського “Слово на слово до редактора ”Слова”” (1861). До брошури ввійшли 7 творів Федьковича. Опубліковані у брошурі Кобилянського вірші Федьковича привернули увагу громадськості. 24 березня 1861 р. на сторінках львівської газети “Слово” Богдан Дідіцький пише відгук на вірші Федьковича, вміщені у брошурі, де високо оцінює талант автора.  У 1862 році Б. Дідіцький у Львові вид