«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка
Галина Тарасюк
ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА
І стоятиму оддалік,
окрай твойого неба,
щоби не впала і тінь сльози
моєї на тебе.
І стоятиму, з дива німа,
окрай твоєї пісні,
щоби не стало від слів моїх
крилонькам її
тісно.
І стоятиму цілий вік,
окрай твоєї долі,
ох, жайворононьку золотий
українського
поля.
окрай твойого неба,
щоби не впала і тінь сльози
моєї на тебе.
І стоятиму, з дива німа,
окрай твоєї пісні,
щоби не стало від слів моїх
крилонькам її
тісно.
І стоятиму цілий вік,
окрай твоєї долі,
ох, жайворононьку золотий
українського
поля.
Джерела:
Тарасюк Г. Пам’яті Володимира Івасюка // Літургія : віршовані і пісенні присвяти Володимирові Івасюку / упоряд. В. Китайгородська, В. Джуран, Н. Філяк. – Чернівці : Букрек, 2019. – С. 66
Тарасюк Г. Пам’яті Володимира Івасюка [Електронний ресурс] // Сторінки пам'яті Володимира Івасюка – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://www.ivasyuk.org.ua/for.php?lang=uk&id=svitlij_pamyati_vm_ivasyuka
Про Галину Тарасюк:
Галина Тимофіївна Тарасюк - українська поетеса, прозаїк, критик, перекладач, член Національної спілки письменників України (1977—2009), Асоціації українських письменників (АУП), Національної спілки журналістів України.
Письмениця дуже добре знала Володю, оскільки вони були друзями. Як журналістка газети «Молодий Буковинець» вона написала статтю про Володимира після феноменального злету пісень «Червона рута» та «Водограй». Про це Михайло Івасюк згадує у повісті «Монолог перед обличчям сина». Володимир був закоханий у Галю, присвятив їй свою «Пісню буде поміж нас».
Пані Галина згадувала: "Який він був? Світлий. Не пригадаю поганих рис, принаймні я їх не бачила. Завжди уважний, добрий, веселий, надійний, чесний. Він тримав просто священний пієтет перед життям, котре любив, як дитина, і хотів, щоб воно ніколи не кінчалося. Егоцентризм, самозакоханість були чужі його одвертій товариській вдачі. Навпаки, Володя вмів переконати людину в її власній неординарності, у її великій, але не усвідомленій цінності для оточення. Знаю по собі. Він умів поважати іншого".
Письменниця присвятила композиторові декілька поезій: "Як довго падає зірка...", "Осінь. Жовтень. Кленів багаття...", "Пам'яті Володимира Івасюка".
Спогади поетеси про Володимира Івасюка: http://www.ivasyuk.org.ua/names.php?lang=uk&id=galyna_tarasyuk