Чернівецька обласна бібліотека для дітей

Катерина Вудвуд СЕРЦЕ НА ДОЛОНЯХ Колезі-медику і геніальному піснетворцю  Володимирові Івасюк Молодість, як весни, Буйно розцвітає,  Молодість сміється, Молодість співає, Та вона минає Як роса та рання, І болить серденько Від того кохання. Приспів: Тільки б не проспати Рути цвіт червоний, Тільки б потримати Серце на долонях, Ніжно приголубить, Стук його почути, В парі заспівати  Про червону руту. Лікувати серце –  Душу лікувати, Познімати болі,  Радість дарувати, Щоб жило кохання –  Треба рано встати І у двох до рання Рути цвіт шукати. Приспів: Вірш-присвята Володимиру Івасюку Катерини Відвуд,  лікарки, потеси, доньки українського поета, заслуженого працівника культури України  Василя Васкана, ввійшов до збірок "Володимирська зірка" та "Літургія".  Книга "Володимирська зірка" упорядкована Василем Васильовичен Васканом та Остапом Васильовичем Савчуком, вийшла друком до 70-річчя композитора у ВД "РОДОВІД" у 2019 р. До неї ввійшли вірші, поеми, посв

Фонди Чернівецької обласної бібліотеки для дітей поповнились новою книгою "Ольга-Олександра", яку отримали у подарунок від авторки з Івано-Франківщини, філологині, просвітянки, заслуженої вчительки України, громадсько-політичної діячки, членкині НСПУ та НСКУ Оксани Степанівни Тебешевської. Книга "Ольга-Олександра" присвячена 140-річчю від дня народження письменниці, перекладачки, етнографа, громадської діячки, товаришки Ольги Кобилянської, Ольги Дучимінської. До видання ввійшли два твори-присвяти - поема "Ольга-Олександра" та есей "Мої дороги до Ольги Дучимінської". Авторка розкрила життєві сторінки нелегкої долі відомої українки, народної вчительки, якій довелося пережити репресії та сибірський табір ГУЛАГ.  Усе своє життя Ольга Василівна Дучимінська присвятила служінню людям і Україні. Жертвувала свій час як народна вчителька в різних школах Галичини. У воєнні роки письменниця рятувала євреїв, ризикуючи власним життям. 23 листопада 1949 року 66

  В  межах письменницько-бібліотечного марафону відбулась презентація серії листівок до 775 днів незламності українських сіл і міст у війні з РФ "Гуляйполе: живиця долі" (136 серія листівок віршів-присвят відомому історичному місту у козацькому краю). До видання ввійшли вірші-присвяти незламному історичному місту Гуляйполе: Наталії Григорчук-Войтко, Віталія Демченка, Василя Джурана, Георгія Лютого, Василя Папенка, Юрія Работіна, Галини Тарасюк, Василя Тітова. Даний цикл листівок - спільний проєкт Чернівецької обласної організації НСПУ (голова Василь Джуран) та Загальнонаціонального конкурсу "Українська мова - мова єднання ( голова Оргкомітету - Юрій Работін).

21 квітня - 125 років від дня народження Ґеорґа Дроздовського (21 квітня 1899, Чернівці — 24 жовтня 1987, Клаґенфурт, Австрія) – німецькомовний поет, прозаїк, драматург, журналіст, перекладач, автор буковинського походження. В бібліотеці підготовлена книжкова виставка "Із попелу забуття...", на якій представлена література про письменника та його книги. У 1984 р. побачила світ книга Ґеорґа Дроздовського під назвою «Тоді в Чернівцях і довкола: Спогади старого австрійця». Як видно вже із самого заголовка, це твір про Буковину, про те, якою вона запам’яталася письменникові очима серця.  У творчому доробку Дроздовського поетичні книги «Каменярський сад»(1957), «Із запечатаним наказом» (1963), «Плин піску в пісковім годиннику» (1965), «Ефета: Поезії. – Справа Ноя» (1969), «Закарбовано на стіні» (1972), «Оглядаючи свої окуляри» (1979), «Сліди Твоїх кроків» (1981) та ін. Ґеорґу Дроздовському належать також декілька книг гумористично-пародійних пісень і віршів та прозових творів («Ве

  Богдан Стельмах  ВЕСНЯНИЙ ВИРІЙ Світлій пам’яті Володимира Івасюка То не день затьмився, то не сон приснився, Не міраж явився, не здалось мені: Журавель у небі від ключа відбився, Повернув у вирій – навесні.  Повернув у вирій, крильми розгортає Зорі дзвінкохорі в темних небесах. Хоч ніхто не бачив, але кожен знає, Де проліг його прощальний шлях. А за ним у тузі без упину линуть Всі його балади, всі його пісні – Про червону руту, про синів, що гинуть На війні та в маминому сні. І цвітуть по ньому лози над водою, І цвіте по ньому жито на землі, Та погодься, пісне, – жаль, коли з весною Вирій відлітають журавлі. 1979 рік Стельмах Б. Весняний вирій // Літургія : віршовані і пісенні присвяти Володимирові Івасюку / упоряд. В. Китайгородська, В. Джуран, Н. Філяк. – Чернівці : Букрек, 2019. – С. 16. Про поета: Богдан Михайлович Стельмах – український поет, драматург, перекладач, автор пісень – народився 2 жовтня 1943 року в селі Туркотин Золочівського району Львівської області. Богдан Михай

Гірко йому служилось...  Він був м’який, благий і до зброї не цікавий.  Не мав великого здоров’я і здригався на гук вистрілу ... і  так опинився Федькович у неволі, мов той орел у клітці...     Д. Лук’янович  "Про Йосипа-Юрія Федьковича" У 1852 році Федькович повернувся з Молдови до Чернівців, але недовго перебував у місті, адже, щоб ізолювати сина від повстанців (повстання під проводом Лук'яна Кобилиці), батько віддає Юрія до війська. Він вважав, що з сина має зробити мужчину саме військова служба. З 18 років Федькович був на службі в цісарській армії, хоч і проти власної волі. Його чекає десять тяжких років військової служби. Спочатку поет складає іспит на право бути кадетом - кандидатом на офіцера. 13 квітня 1853 року стає кандидатом і відбуває для дальшого проходження військової служби у місті Семиграді (в Трансільванію) до 41 полку, сформованого переважно з українців, вихідців з Галичини і Буковини. 16 березня 1954 року одержує чин капрала.  Федькович на службі трима

11 квітня в Чернівецькій обласній бібліотеці для дітей у межах Всеукраїнської програми «Ти як?» та проєкту БФ Право на захист «Послуги з підтримки психічного здоров’я та психосоціальна підтримка для постраждалого від конфлікту населення України» пройшов тренінг з ментального здоров’я для працівників бібліотек, що обслуговують дітей м. Чернівці та Чернівецької області. Тема: «Перша психологічна допомога» (ППД). Практичні заняття для учасників тренінгу провели тренери-фасилітатори, психологи БФ "Право на захист" Каріне Карапетян та Тетяна Альберті. Тренери розповіли присутнім як в кризових ситуаціях знаходити безпечний для себе та інших підхід; як спілкуватися та підтримувати людей в стані стресу, психологічної реакції на кризову ситуацію; які дії мають бути при наданні першої психологічної допомоги, щоб не завдати подальшої шкоди людині в стані стресу тощо.  Бібліотекарі разом з психологами виконали декілька практичних вправ, ігор, які допомогли аналізувати власні практичні на

Юрій Рибчинський Я - ВЕЛЕТЕНЬ З БЛАКИТНИМИ ОЧИМА Я – велетень з блакитними очима, І крила хмар у мене за плечима. Я – велетень, у мене на долоні Гуляють люди і пасуться коні. І ти гуляєш в полі, де колосся, Не знаючи, що то моє волосся. Пливеш через палаюче озерце, А те озерце, люба, – моє серце. Я не в змозі палко не любити, Боюсь тебе цілунками убити. Боюсь тебе я поглядом спалити, Мов ураганом подихом звалити. Я кажу: «Красуне чорнокоса, Мені набридло бути хмарочосом. Мені набридло максі, хочу мікро, Від мене всім на цьому світі прикро. Якщо сміюсь, гігант вогнено-русий, Відлунюється сміх мій землетрусом. Якщо я плачу вдень чи в нічку темну, Дощами сліз затоплюю всю землю. Моя маленька лісова ворожко, Зроби мене своїм Котигорошком. Зроби мене своїм малим горішком, Твоя долоня стане моїм ліжком. Я спатиму на ній як на долівці І буду сни твої вночі дивитися. Я хочу стати хлопчиком маленьким, Щоб ти мене плекала наче ненька. Я хочу зовсім непомітним бути, Щоб шепіт твій як грім небесни

Учіться, діти любі, читайте, гадайте, Як та пчілка мідку з цвітку, розуму збирайте!.. Юрій Федькович Початкову освіту Ю. Фдькович одержав від брата Івана Дашкевича, пізніше вчився приватно  у с. Киселиця поблизу Сторонця-Путилова, у домашнього вчителя родини, дядька матері, Івана Ганіцького. Від жовтня 1846 року до липня 1848 року Федькович навчається в німецькій нижчій реальній школі в Чернівцях, де успішно оволодіває різними предметами, зокрема виявляє хист до мов. В цей час (1846-1848 рр.) батько і син живуть разом. Адальберт Гординський намагається зблизитися, порозумітися з сином. Чотирнадцятилітній Юзьо ж був, здається весь у своїх шкільних справах, неговіркий і наче вовкуватий.  Дитинство Федьковича закінчувалось, треба було думати про подальшу освіту, батько вважав, що у Львові чи Відні буде найкраще продовжувати навчання. Але Юрій не послухав свого тата. Наприкінці другого року навчання письменник повертається в рідні краї. Від'їзд до Сторонця-Путилова був також пов'яз

МЕЛОДІЇ, ЩО ЗАВШЕ БУДУТЬ З НАМИ вірш:  Михайло Рогатинський   Ти чистим ангелом, мов вранішня роса, Прийшов до нас… Від тата і від мами. А може, то від Бога тії чари, та краса? В мелодіях отих, що завше будуть з нами. О, як чарівно і як радісно було, Коли пісні ти засівав по Буковині. Співали їх щодень і місто, і село По всій знедоленій, по нашій Україні. І вже здавалось, що ніхто, ніяка сила Спинить не в змозі плин ріки живої. Що водограєм розгортала пісні крила… Та вперто гнала доля час біди лихої! Мов дикий грім посеред снігу хуртовини Дістав дракон червоний світлого чола. Вгризалась звістка в мозок кожної людини. Гебістів тіні розповзались в пітьмі зла. О, як же сумно, як боляче настало, То рушив люд на Личаківський плай. Не тільки Львів, землі нутро ридало… Дай пекла нелюдам! Даруй розп’ятим рай! Ти в вічності розтав, жорстокий світ покинув, Залишив в спадщину пісні, мов рути цвіт. Доробок твій жайвором у небо зринув, Над полем мрій, над морем сивих літ. Тобі, співцю Карпат, поету