«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

МЕЛОДІЇ, ЩО ЗАВШЕ БУДУТЬ З НАМИ

вірш:  Михайло Рогатинський  

Ти чистим ангелом, мов вранішня роса,

Прийшов до нас… Від тата і від мами.

А може, то від Бога тії чари, та краса?

В мелодіях отих, що завше будуть з нами.

О, як чарівно і як радісно було,

Коли пісні ти засівав по Буковині.

Співали їх щодень і місто, і село

По всій знедоленій, по нашій Україні.

І вже здавалось, що ніхто, ніяка сила

Спинить не в змозі плин ріки живої.

Що водограєм розгортала пісні крила…

Та вперто гнала доля час біди лихої!

Мов дикий грім посеред снігу хуртовини

Дістав дракон червоний світлого чола.

Вгризалась звістка в мозок кожної людини.

Гебістів тіні розповзались в пітьмі зла.

О, як же сумно, як боляче настало,

То рушив люд на Личаківський плай.

Не тільки Львів, землі нутро ридало…

Дай пекла нелюдам! Даруй розп’ятим рай!

Ти в вічності розтав, жорстокий світ покинув,

Залишив в спадщину пісні, мов рути цвіт.

Доробок твій жайвором у небо зринув,

Над полем мрій, над морем сивих літ.

Тобі, співцю Карпат, поету Буковини,

Кладу у п’єдестал вірша сумне каміння.

Життя своє поклав на вівтар України,

Заради всіх чеснот і нашого прозріння!

Пройдуть роки, води життя спливе багато.

Сумні години болю загоїть лікар-час.

Та чистий образ твій ми збережемо свято,

А твої пісні будуть завжди поміж нас!