""…І душа моя віщує…": відомий-невідомий Юрій Федькович": мережевий проєкт до 190-річчя від дня народження українського письменника
Нині посітив мене в первий раз Юрій Федькович, по-гуцульськи одітий, в окулярах і солом’янім крисаку. Здоровий, плечистий і гарний чоловік, лиш тихий і задумчивий, здається, що велика тяж єму серце давить. Сидір Воробкевич Перебуваючи на службі Юрій Федькович не перестає думати про те, щоб покінути військову справу та зайнятися громадською діяльністю. У січні 1862 року, обговорюючи з К. Горбалем питання про свою можливу службу у Львові, Федькович-офіцер казав: «Бувши в цивільнім стані, лиш в сардаці та й у кресані ходити гадаю». З гуцульського сардака він зробив своєрідний культ і не зрікся цієї своєї любові до останку: Я ж бо тебе не звержуся, Руський мій сардаче! Тепер аж я заспіваю, Тепер аж заплачу, Бо м...