Перейти до основного вмісту

Публікації

«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

Я - ВЕЛЕТЕНЬ З БЛАКИТНИМИ ОЧИМА Юрій Рибчинський Я – велетень з блакитними очима, І крила хмар у мене за плечима. Я – велетень, у мене на долоні Гуляють люди і пасуться коні. І ти гуляєш в полі, де колосся, Не знаючи, що то моє волосся. Пливеш через палаюче озерце, А те озерце, люба, – моє серце. Я не в змозі палко не любити, Боюсь тебе цілунками убити. Боюсь тебе я поглядом спалити, Мов ураганом подихом звалити. Я кажу: «Красуне чорнокоса, Мені набридло бути хмарочосом. Мені набридло максі, хочу мікро, Від мене всім на цьому світі прикро. Якщо сміюсь, гігант вогнено-русий, Відлунюється сміх мій землетрусом. Якщо я плачу вдень чи в нічку темну, Дощами сліз затоплюю всю землю. Моя маленька лісова ворожко, Зроби мене своїм Котигорошком. Зроби мене своїм малим горішком, Твоя долоня стане моїм ліжком. Я спатиму на ній як на долівці І буду сни твої вночі дивитися. Я хочу стати хлопчиком маленьким, Щоб ти мене плекала наче ненька. Я хочу зовсім непомітним бути, Щоб шепіт твій як грім небесни
Останні дописи

""…І душа моя віщує…": відомий-невідомий Юрій Федькович": мережевий проєкт до 190-річчя від дня народження українського письменника

Учіться, діти любі, читайте, гадайте, Як та пчілка мідку з цвітку, розуму збирайте!.. Юрій Федькович Початкову освіту Ю. Фдькович одержав від брата Івана Дашкевича, пізніше вчився приватно  у с. Киселиця поблизу Сторонця-Путилова, у домашнього вчителя родини, дядька матері, Івана Ганіцького. Від жовтня 1846 року до липня 1848 року Федькович навчається в німецькій нижчій реальній школі в Чернівцях, де успішно оволодіває різними предметами, зокрема виявляє хист до мов. В цей час (1846-1848 рр.) батько і син живуть разом. Адальберт Городинський намагається зблизитися, порозумітися з сином. Чотирнадцятилітній Юзьо ж був, здається весь у своїх шкільних справах, неговіркий і наче вовкуватий.  Дитинство Федьковича закінчувалось, треба було думати про подальшу освіту, батько вважав, що у Львові чи Відні буде найкраще продовжувати навчання. Але Юрій не послухав свого тата. Наприкінці другого року навчання письменник повертається в рідні краї. Від'їзд до Сторонця-Путилова був також пов'я

«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

МЕЛОДІЇ, ЩО ЗАВШЕ БУДУТЬ З НАМИ вірш:  Михайло Рогатинський   Ти чистим ангелом, мов вранішня роса, Прийшов до нас… Від тата і від мами. А може, то від Бога тії чари, та краса? В мелодіях отих, що завше будуть з нами. О, як чарівно і як радісно було, Коли пісні ти засівав по Буковині. Співали їх щодень і місто, і село По всій знедоленій, по нашій Україні. І вже здавалось, що ніхто, ніяка сила Спинить не в змозі плин ріки живої. Що водограєм розгортала пісні крила… Та вперто гнала доля час біди лихої! Мов дикий грім посеред снігу хуртовини Дістав дракон червоний світлого чола. Вгризалась звістка в мозок кожної людини. Гебістів тіні розповзались в пітьмі зла. О, як же сумно, як боляче настало, То рушив люд на Личаківський плай. Не тільки Львів, землі нутро ридало… Дай пекла нелюдам! Даруй розп’ятим рай! Ти в вічності розтав, жорстокий світ покинув, Залишив в спадщину пісні, мов рути цвіт. Доробок твій жайвором у небо зринув, Над полем мрій, над морем сивих літ. Тобі, співцю Карпат, поету

Всесвітній день поезії: книжкові подарунки від авторів

       21 березня 2024 року  у день пам'яті Ольги Кобилянської і Всесвітній день поезії Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської відбулась презентація поетичних книг Галини Галан "Танго слів",  "Обличчя й маски",  "Вітрильники долі" та зустріч головою Спілки слов'янських письменників України Володимиром Барною. Галан Галина. Вітрильники долі : поезії / Галина Галан. - Тернопіль : Бескиди, 2023. - 57 с. Третя поетична збірка поетеси і педагога, члена Спілки слов'янських письменників України Галини Галан, яка живе і творить у Тернополі, про громадянські та ліпичні поривання української жінки-патріотки, матері людини. У трьох розділах кни ги "Любов'ю посію", "Каліграфія життя" та "На крутих віражах" для втілення своїх задумів вона використовує не лише традиційну форму віршування, але сонети й ронделі. Галан Галина. Обличчя і маски : поезії / Галина Галан. - Тернопіль : Бескиди, 2023. - 87 с.

"Музика та слово - струни його душі": мереживий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

За горою скрипка гірко плаче За горою скрипка гірко плаче, Хвилі Черемошу тихше б’ють. Пішов з життя відомий мій земляче, Покинув нас Володя Івасюк. Занадто мало він прожив на світі, Та живучи творив добро. І завдяки йому вкраїнська пісня 70-х Впевнено стала на крило. І хай роки у вирій відлітають, Нажаль нам не дано спинити час. І все ж я вірю — не зав’яне наша пам’ять, Бо його пісня завжди поміж нас!!!  

""…І душа моя віщує…": відомий-невідомий Юрій Федькович": мережевий проєкт до 190-річчя від дня народження українського письменника

Адальберт Гординський де Федькович народився 21 вересня (за версією Осипа Маковея - 21 жовтня) 1809 року в галицькому селі Селиськах, де його батько був управителем лісів. Вчився в нормальній школі у Станіславові, яку закінчив у 1823 р.  Батько поета - ополячений український шляхтич.  У неповні чотирнадцять років стає цілком самостійною людиною - працює писарем, пізніше займає мандаторський пост.  1830 р. Адальберт Гординський прибуває в Сторонець-Путилів, як писар мандатора Вікентія Рудковського, де і знайомиться з майбутньою дружиною, Анною Дашкевич. Історія стосунків Федьковича з батьком  дуже складна. Батько, суворий від природи не жив у згоді з матір’ю, був постійно відсутній, а пізніше й зовсім залишив родину, оселившись в Чернівцях. Юрій Федькович у спілкуванні зі своїм знайомим, художником Роткелем, навіть відхрещується від батька, назвавши його відчимом. Певний період письменник жив з батьком у Чернівцях, де навчався в школі, пізніше  батько віддає його до австрійської армії,

"Музика та слово - струни його душі": мереживий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

 Василь Іванович Мартинов (16 квітня 1938, Олександрія Благодаренського району Ставропольського краю — 13 березня 2006, Львів) — український журналіст, письменник, поет, член НСПУ, Львів. Лауреат премії ім. О. Гончара — за книги: «Магія Думного потоку», «Уроки Ліни Костенко», «Німа дзвіниця», «Нанашка» (Уроки Ірини Вільде). Пісня, яку створили Василь Мартинов з композитором Валерієм Квасневським — дарунок до 54 річниці з дня народження Великого композитора. Історія народження твору "Пісня про Володимира Івасюка":  http://www.ivasyuk.org.ua/for.php?lang=uk&id=pisnya_pro_volodymyra_ivasyuka  Пісня про Володимира Івасюка вірш: Василь Мартинов музика: Валерій Квасневський 2001–2002 Тебе забрала в нас травнева днина, Але коли новий надходить день, Ти оживаєш в пісні лебедино І знову линеш в світ своїх пісень. Він зітканий із чарівних мелодій. Серця людей хвилює кожен звук. Лунає пісня! Це прийшов Володя. Це радість нам дарує Івасюк. І все ж із днем приходить сум, як мука. І вс