Чернівецька обласна бібліотека для дітей

Публікації

Останні дописи

Книжкові бестселери: сучасні дитячі твори українських письменників. Рекомендаційний список. 2024 р. Вип. 1

""…І душа моя віщує…": відомий-невідомий Юрій Федькович": мережевий проєкт до 190-річчя від дня народження українського письменника

Гірко йому служилось... Він був м’який, благий і до зброї не цікавий. Не мав великого здоров’я і здригався на гук вистрілу ... і так опинився Федькович у неволі, мов той орел у клітці... Д. Лук’янович "Про Йосипа-Юрія Федьковича" У 1852 році Федькович повернувся з Молдови до Чернівців, але недовго перебував у місті, адже, щоб ізолювати сина від повстанців (повстання під проводом Лук'яна Кобилиці), батько віддає Юрія до війська. Він вважав, що з сина має зробити мужчину саме військова служба. З 18 років Федькович був на службі в цісарській армії, хоч і проти власної волі. Його чекає десять тяжких років військової служби. Спочатку поет складає іспит на право бути кадетом - кандидатом на офіцера. 13 квітня 1853 року стає кандидатом і відбуває для дальшого проходження військової служби у місті Семиграді (в Трансільванію) до 41 полку, сформованого переважно з українців, вихідців з Галичини і Буковини. 16 березня 1954 року одержує чин капрала. Федькович на службі трима

Тренінг з ментального здоров'я для працівників бібліотек, що обслуговують дітей "Перша психологічна допомога"

11 квітня в Чернівецькій обласній бібліотеці для дітей у межах Всеукраїнської програми «Ти як?» та проєкту БФ Право на захист «Послуги з підтримки психічного здоров’я та психосоціальна підтримка для постраждалого від конфлікту населення України» пройшов тренінг з ментального здоров’я для працівників бібліотек, що обслуговують дітей м. Чернівці та Чернівецької області. Тема: «Перша психологічна допомога» (ППД). Практичні заняття для учасників тренінгу провели тренери-фасилітатори, психологи БФ "Право на захист" Каріне Карапетян та Тетяна Альберті. Тренери розповіли присутнім як в кризових ситуаціях знаходити безпечний для себе та інших підхід; як спілкуватися та підтримувати людей в стані стресу, психологічної реакції на кризову ситуацію; які дії мають бути при наданні першої психологічної допомоги, щоб не завдати подальшої шкоди людині в стані стресу тощо. Бібліотекарі разом з психологами виконали декілька практичних вправ, ігор, які допомогли аналізувати власні практичні на

«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

Я - ВЕЛЕТЕНЬ З БЛАКИТНИМИ ОЧИМА Юрій Рибчинський Я – велетень з блакитними очима, І крила хмар у мене за плечима. Я – велетень, у мене на долоні Гуляють люди і пасуться коні. І ти гуляєш в полі, де колосся, Не знаючи, що то моє волосся. Пливеш через палаюче озерце, А те озерце, люба, – моє серце. Я не в змозі палко не любити, Боюсь тебе цілунками убити. Боюсь тебе я поглядом спалити, Мов ураганом подихом звалити. Я кажу: «Красуне чорнокоса, Мені набридло бути хмарочосом. Мені набридло максі, хочу мікро, Від мене всім на цьому світі прикро. Якщо сміюсь, гігант вогнено-русий, Відлунюється сміх мій землетрусом. Якщо я плачу вдень чи в нічку темну, Дощами сліз затоплюю всю землю. Моя маленька лісова ворожко, Зроби мене своїм Котигорошком. Зроби мене своїм малим горішком, Твоя долоня стане моїм ліжком. Я спатиму на ній як на долівці І буду сни твої вночі дивитися. Я хочу стати хлопчиком маленьким, Щоб ти мене плекала наче ненька. Я хочу зовсім непомітним бути, Щоб шепіт твій як грім небесни

""…І душа моя віщує…": відомий-невідомий Юрій Федькович": мережевий проєкт до 190-річчя від дня народження українського письменника

Учіться, діти любі, читайте, гадайте, Як та пчілка мідку з цвітку, розуму збирайте!.. Юрій Федькович Початкову освіту Ю. Фдькович одержав від брата Івана Дашкевича, пізніше вчився приватно у с. Киселиця поблизу Сторонця-Путилова, у домашнього вчителя родини, дядька матері, Івана Ганіцького. Від жовтня 1846 року до липня 1848 року Федькович навчається в німецькій нижчій реальній школі в Чернівцях, де успішно оволодіває різними предметами, зокрема виявляє хист до мов. В цей час (1846-1848 рр.) батько і син живуть разом. Адальберт Городинський намагається зблизитися, порозумітися з сином. Чотирнадцятилітній Юзьо ж був, здається весь у своїх шкільних справах, неговіркий і наче вовкуватий. Дитинство Федьковича закінчувалось, треба було думати про подальшу освіту, батько вважав, що у Львові чи Відні буде найкраще продовжувати навчання. Але Юрій не послухав свого тата. Наприкінці другого року навчання письменник повертається в рідні краї. Від'їзд до Сторонця-Путилова був також пов'я

«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

МЕЛОДІЇ, ЩО ЗАВШЕ БУДУТЬ З НАМИ вірш: Михайло Рогатинський Ти чистим ангелом, мов вранішня роса, Прийшов до нас… Від тата і від мами. А може, то від Бога тії чари, та краса? В мелодіях отих, що завше будуть з нами. О, як чарівно і як радісно було, Коли пісні ти засівав по Буковині. Співали їх щодень і місто, і село По всій знедоленій, по нашій Україні. І вже здавалось, що ніхто, ніяка сила Спинить не в змозі плин ріки живої. Що водограєм розгортала пісні крила… Та вперто гнала доля час біди лихої! Мов дикий грім посеред снігу хуртовини Дістав дракон червоний світлого чола. Вгризалась звістка в мозок кожної людини. Гебістів тіні розповзались в пітьмі зла. О, як же сумно, як боляче настало, То рушив люд на Личаківський плай. Не тільки Львів, землі нутро ридало… Дай пекла нелюдам! Даруй розп’ятим рай! Ти в вічності розтав, жорстокий світ покинув, Залишив в спадщину пісні, мов рути цвіт. Доробок твій жайвором у небо зринув, Над полем мрій, над морем сивих літ. Тобі, співцю Карпат, поету