«…І дзеркало, й спокута в тебе – слово…»: мережевий проєкт до ювілею українського поета, літературознавця Володимира Вознюка

 Володимир Вознюк

У день 59-річчя Володимира Івасюка

Так хочеться: “Привіт, старий!” - сказати.

І я кажу. Ти ж молодо мовчиш.

Чекають друзі. Кожен біля хати

для ран твоїх випестує спориш

Притулиться спориш цілющим листом

до ран, до нерозбуджених пісень,

і ти розкутим, богорівним хистом

освітлиш звично і темнющий день.

А десь ген-там, в позаземному світі,

напевне, щирим зором бачищ те, 

як тут, Володю, в місті первоцвітів,

червна рута цілий рік цвіте.

Володимир Вознюк присвятив пам’яті Івасюка  декілька поезій: свій вірш «Із голосу скрипки», який завдяки Мар’янові Гаденко став піснею; у своїй поезії «Замість реквієму» поет оспівав прагнення Назарія Яремчука віддати останню шану своєму другові Володимиру Івасюку. У 2008 році до збірки "Під небесами Чернівців" увійшов вірш-присвята "У день 59-річчя Володимира Івасюка".

Вознюк В. О. У день 59-річчя Володимира Івасюка / В. О. Вознюк // Під небесами Чернівців : поезії / В. О. Вознюк. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2008. - С. 82.