Чернівецька обласна бібліотека для дітей

  Володимир Вознюк *** Безмовно горбляться сніги: Які вони у місті зайві.... Незручно аж - такий нагий Той розпач в  сонячному сяйві. А місто ждало цих снігів, Помолоділо в їх окрасі, Немовби відліку віків Не знало ще воно у часі. Снігам зраділи. Та затим (Услід за поглядом практичним) Здалося місто не таким, Як звикли, Хоч і поетичним. Завмер під снігом юний сквер, На площах, вулицях - загати... Снігів чекали, А тепер Скриплять простуджено лопати. Вознюк В. О. Безмовно горбляться сніги... / В. О. Вознюк // Із голосу скрипки : поезії / В. О. Вознюк. - Київ : Молодь, 1989. - С. 50. "Із голосу скрипки" - друга збірка Володимира Вознюка, яка вийшла друком у 1989 р. до неї ввійшли вірші, в яких автор говорить про джерела духовності і моралі людини. Збірка за змістом поезій розділена на три розділи: "Межа", "Пам'ять роду", "Віддаленнієш за мою печаль...". Саме до цієї книги ввійшов вірш з однойменною назвою збірки, присвячений Володимирові Івасюку...

 Володимир Вознюк. Замість автографа Ми із часів тисячолітніх зламів,  ми - як місточок між тиясячоліть,  Задумайся тепер, в земному храмі,  що ти таки людського роду віть. Земний твій час усім подав би руку. Він у тобі. Тобою він живе. Тисячоліття творять дивну злуку: ведуть старі світи в життя нове. Життя - свіча. Свічі тоненький гнотик згоріти може й полум’я пожеж. Відчуй в собі сумління щирий дотик: Чому живеш? Для чого ти живеш? Поміж світів нелегко нині бути в облозі давніх і новітніх меж,  і у дзеркалах власної спокути  себе не завжди рідно переймеш. І дзеркало, й спокута в тебе - слово, там щастя гомін, горе, навіть зло, чи сутнє, чи підняте безголово - кожнісіньке крізь душу перейшло. Вознюк В. О. Замість автографа / В. О. Вознюк // Профіль маски, або 55 одкровень : поезії / В. О. Вознюк. - Чернівці : Золоті литаври, 2005. - С. 1. Провідні мотиви творів: осмислення історичної пам'яті, людської особистості у світі сучасних проблем і цінностей, таїни...