«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт, присвячений поету, композитору Володимиру Івасюку
Івасюк М. Г. Колискова / М. Г. Івасюк // Елегії для сина : Поезії / М. Г. Івасюк. – Ужгород : Карпати, 1991. – С. 98.
Цьогоріч минає 108 років від дня народження письменника, лауреата літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича Михайла Григоровича Івасюка (нар. 25 листопада 1917 року), який народився у невеликому буковинському містечку Кіцмані , в інтелігентній сім’ї, де панував культ Тараса Шевченка.
Життєвий шлях Михайла Івасюка не був легким. Михайлові довелося зазнати і відрахування з університету за неспроможність сплатити за навчання, і на собі відчути жахи сталінських таборів.
Упродовж двадцяти трьох років він працював у Чернівецькому університеті на кафедрі української літератури, де передавав свої знання з філології студентам.
Михайло Григорович Івасюк, літературознавець, письменник, поет, фольклорист та педагог. Автор сотень творів та наукових статей. Для рідних він був насамперед чуйним батьком, котрий виховав троє талановитих дітей, серед них – композитор, поет, творець «Червоної рути» Володимир Івасюк. Смерть у 1979 році сина неабияк підірвала сили Михайла Григоровича. З того часу, здавалося, він утратив своє власне серце – замість нього носив у грудях серце вбитої дитини і жив споминами про неї.
Батько і син були справжніми друзями, які розуміли один одного з півслова. Після смерті Володі написав поетичну збірку “Елегії для сина”, яку присвятив світлій пам’яті сина Володимира.
Помер Михайло Григорович у 1995-му, у віці 78 років. Похований у Чернівцях на Руському цвинтарі, поруч із дружиною. Його й досі пам’ятають та люблять і в Чернівцях, і в Кіцмані, в усій Україні.