Чернівецька обласна бібліотека для дітей

 Володимир Вознюк У день 59-річчя Володимира Івасюка Так хочеться: “Привіт, старий!” - сказати. І я кажу. Ти ж молодо мовчиш. Чекають друзі. Кожен біля хати для ран твоїх випестує спориш Притулиться спориш цілющим листом до ран, до нерозбуджених пісень, і ти розкутим, богорівним хистом освітлиш звично і темнющий день. А десь ген-там, в позаземному світі, напевне, щирим зором бачищ те,  як тут, Володю, в місті первоцвітів, червна рута цілий рік цвіте. Володимир Вознюк присвятив пам’яті Івасюка  декілька поезій: свій вірш «Із голосу скрипки», який завдяки Мар’янові Гаденко став піснею; у своїй поезії «Замість реквієму» поет оспівав прагнення Назарія Яремчука віддати останню шану своєму другові Володимиру Івасюку. У 2008 році до збірки "Під небесами Чернівців" увійшов вірш-присвята "У день 59-річчя Володимира Івасюка". Вознюк В. О. У день 59-річчя Володимира Івасюка  / В. О. Вознюк // Під небесами Чернівців : поезії / В. О. Вознюк. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2008. - С. ...

 Василь Бабух Сад божественних пісень Є в Кіцмані дивна едемська місцина – Рясний Воробкевичів сад. Він завше весною, у пору квітневу Вдяга білосніжний наряд. Побожний маестро – з хрестом і у рясі, Тут пісню вкраїнську ростив – колисав. Він звідси її – молоду, легкокрилу – Світи дивувати послав. Та згодом Господнє збулось повеління, І янгольська світла рука В цей сад привела синьоокого хлопця – Володимира Івасюка. Учителів скарб він зберіг і примножив, Хоч мрякою мічений був тоді день. У цьому саду він зростив Україні Нечуване гроно пісень. Пішов Воробкевич. Нема вже Володі...  Прослався їх шлях до зірок. Не стало пророків. Вкраїнську естраду Ґвалтує розгнузданий рок. У цьому гармидері, в цьому бедламі Чужинський вчувається лад. Гримить з’яничарена наша естрада. Принишк Воробкевичів сад... Ночами я подумки йду до Володі, Торкаюся бронзи його піджака... – Зійди з п’єдестала. Візьми свою скрипку. Хай музика лине щемка. Збуди сонне царство, знеслав яничарство Величним звучанням с...