«…І дзеркало, й спокута в тебе – слово…»: мережевий проєкт до ювілею українського поета, літературознавця Володимира Вознюка

Володимир Вознюк

Монолог Михайла Івасюка. 

Травень 1979-го року

Мені вже лячно в світлий день ступати

без творчості, без мук нових ідей.

Цвіте весна. Неначе юна мати

леліє цвіт майбутності дітей.

Я ж виростив усім свої пісні.

і він віддав усім свої пісні.

Чому ж його безмовна домовина

од світу заховала навесні?

Йому б цвісти іще! Йому б летіти!

Він крила мав надійні і міцні.

Та не прийдуть синочка мого діти

у старості моєї сиві дні.

Лише пісні. Лише той звук мелодій,

що син в життя пускав, немов пташа.

І кожен з них окрилився відтоді,

і кожен звук несе моя душа.

А я тепер - билинка в голім полі,

згораю у душевному вогні.

Лише у вірш скидаю чорні болі.

Допоможи, поезіє, мені!..

5 лютого 2025 року минуло 30 років від дня смерті відомого українського письменника, науковця, фольклориста, громадського діяча, шляхетної особистості Михайла Григоровича Івасюка (1917–1995). Громадськість Буковини вшанувала пам’ять письменника добрим словом та тихою молитвою біля місця вічного спочинку подружжя Івасюків.

Володимир Вознюк написав вірш про Великого Навчителя, свого наставника - "Монолог Михайла Івасюка. Травень 1979-го року".

Вірш увішов до поетичної збірки "Під небесами Чернівців", яка була присвячена автором 600-річчю першої писемної згадки про Чернівців.

Вознюк В. О. Монолог Михайла Івасюка. Травень 1979-го року / В. О. Вознюк // Під небесами Чернівців : поезії / В. О. Вознюк. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2008. - С. 58. 

Підготувала Т. Дудчак