#Пейзажі_її_душі
#ОльгаКобилянська_160
Проєкт-доторк «Пейзажі її душі»: присвячено Ользі Кобилянській.
До 160-річчя письменниці Ольги Кобилянської протягом року, вивчаємо, цитуємо, аналізуємо життєвий та творчий шлях видатної краянки.
Тлумачення заголовку повісті Ольга Кобилянська подає в одному зі своїх записів. Йдеться не про стать, а про право жінки самій заробляти собі на прожиття, про індивідуальну свободу жінки, про повагу до неї.
Зображення життя освіченої бідної жінки в глухому провінційному містечку. Мрії Олени постійно розбиваються об мур обивательських уявлень: усі доводять, що жінка має бути тільки придатком і прикрасою чоловіка.
Треба створити такі умови, так змінити лад, щоб кожна людина, особливо жінка, змогла відчути себе справді людиною і знайти своє місце в житті.
У центрі повісті – молода дівчина Олена, яку не розуміють ні в родині, ні в містечковому середовищі, оскільки Олена багато читає, тонко відчуває красу в природі, людині, мистецтві, їй доводять, що жінка має бути придатком чоловіка. Дівчина протестує, її підтримує студент-медик, який після навчання у Швейцарії по-новому дивиться на суспільне життя. Він доводить, що майбутнє жінок – у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи.Але смерть однодумця залишає Олену в самотності,щоб покращити матеріальне становище родини, Олена погоджується вийти заміж за лісничого Фельса. Але в розпачі дівчина сама в себе запитує: «І чим… оправдається? Що вона людина?..»