.jpg)
- Ольга закінчила лище чотири класи "нормальної школи в Кимполунзі. Там викладали лише німецькою мовою. У домі Кобилянських любили читати, але українських книг не було де взяти. Багато книг привозили старші брати Ольги з гімназії, також вона брала книги в місцевій бібліотеці Кимполунга та в домі Кохановських.
- Кобилянська починала свій літературний шлях як німецька письменниця: оповідання «Гортенза, або картина з життя однієї дівчини», «Людина з народу» і повість «Людина», написані німецькою мовою.
- Пізніше, під впливом свого оточення — Наталії Кобринської, письменниці, однієї з фундаторок жіночого руху на Галичині, Софії Окуневської — першої української жінки лікаря в Австро-Угорщині (до речі, вона стала прообразом героїні раннього твору Кобилянської «Доля чи воля»), Августи Кохановської — художниці, яка ілюструвала новели письменниці «Некультурна», «Природа», «Битва», «Під голим небом», вона почне писати рідною мовою.
- До речі, одним з імпульсів писати рідною мовою стала закоханість Ольги в Євгена Озаркевича, брата Наталі Кобринської (згодом український громадський діяч, лікар).
- За сприяння письменниць Наталії Кобринської та Олени Пчілки побачив світ жіночий альманах "Перший вінок" (1887). Саме на його сторінках 24-літня Ольга Кобилянська мала дебютувати як українська письменниця. На жаль дебют не відбувся.
- Першу українську "повість з жіночого життя", яка присвячена Н. Кобринській, "Людина", було опубліковано 1894 року у львівському журналі "Зоря".
- Творячи українську літературу, письменниця відчувала себе частиною європейського культурного простору. Ольга захоплювалась творами В. Шекспіра, Й.-В. Гете, Г. Гайне, Ф. Шиллера, М. Метерлінка, Г. Ібсена тощо.
- Улюбленою німецькою письменницею Ольги Кобилянської була Марліт (справжнє ім'я Євгенія Іон) (1825-1887).
- В автобіографії «Про себе саму» Ольга Кобилянська пише: «Познайомившись у 18-19 року життя з донькою повітового лікаря Атанасія Окуневського, Софією, що бажала здати гімназіальну матуру, я мов відродилась. Від неї пішло мені те світло, за яким я так тужила, невиразно мріла». Саме Софія заговорила до неї українською мовою, переконуючи, що «треба писати не по-німецьки, а для свого народу – по-українськи».
- Завдячуючи товаришкам, Окуневській та Кобринській, «вийшла з мене українська патріотка», вважала Кобилянська.
- «С. Окуневській також належить честь бути, по суті, першою рецензенткою першого великого твору подруги – повісті «Гортенза, або Нарис з життя однієї дівчини» (1880)». Їх дружба тривала понад 40 років. Детальніше: https://dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=1295527
Джерела: :
- Кобилянська О. «Автобіографія» [1927] / Ольга Кобилянська // Кобилянська О. Ю. Щоденники. Публіцистика. Критика. Спогади. Автобіографії / упоряд. : В. І. Антофійчук та ін. : [у 10 т.] ; т. 9. - Чернівці : Букрек, 2022. - С. 310.
- Кирилюк Світлана. Книга Кобилянська від А до Я / Світлана Кирилюк ; худ. оформ. Іван Шкоропал. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. - 72 с.
Підготувала: Тетяна ДУДЧАК