15 червня в Чернівецькій обласній бібліотеці для дітей в межах письменницько-бібліотечного марафону письменники Буковини презентували серії листівок «Партитура дощів» (вірші-присвяти одному із найгеніальніших поетів України Іванові Драчу) та «Із червневого плину» (вірші-присвяти письменникові, дипломатові та адвокатові Теодоту Галіпу).До видання «Партитура дощів» (вірші-присвяти одному із найгеніальніших поетів України Іванові Драчу) ввійшли вірші 10 авторів: Наталії Григорчук-Войтко, Василя Васкана, Віталія Демченка, Василя Джурана, Ірини Кривой, Галини Мельник, Степана Панчука, Сергія Паращука, Аніфатія Свиридюка та Василя Тітова.До серії «Із червневого плину» (вірші-присвяти письменникові, дипломатові та адвокатові Теодоту Галіпу) ввійшли твори: Наталії Григорчук-Войтко, Василя Джурана, Віталія Демченка, Степана Панчука та післямова про Галіпа Николая Впсилька.Спогадами та віршами-присвятами поділилися з присутніми Степан Панчук, український поет, член НСПУ, Віталій Демченко, поет, перекладач, публіцист, член НСПУ, Василь Джуран, письменник, голова Чернівецької обласної організації НСПУ. Дитяча книгозбірня отримала у подарунок примірники серії листівок, які поповнять краєзнавчий фонд. Модератор заходу - голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран.
Про І. Драча та Т. Галіпа
Галіп Теодот Мелетійович (19 червня 1873, Волока тепер Вижницького району Чернівецької області – 6 квітня 1943, Брно, Чехія) — український письменник, політичний і культурний діяч.
Закінчив юридидичний факультет Чернівецького університету. Один з організаторів укр. радикальної партії на Буковині. Після захоплення краю боярською Румунією (1918) емігрував на Закарпаття. Писав вірші, поезії в прозі, оповідання, повісті, статті (зокрема, на юрид. теми), перекладав з ін. л-р. Автор повісті з життя буковин. інтелігенції "Перші зорі" (1895), зб. віршів "Думки та пісні" (1901), реалістичних за способом зображення, пройнятих громадян. пафосом, співчуттям до тяжкої долі трудового люду. Лірика Г. близька до нар. пісні. У 20-30-і pp. опублікував цикл ліричних віршів "Хризантеми" та ін.
Джерело: https://slovnyk.me/dict/literary_encyclopedia/%D0%93%D0%90%D0%9B%D0%86%D0%9F_%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82_%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. у с. Теліженцях на Київщині в родині колгоспників. По закінченню Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в школі с. Дзвеняче за 6 кілометрів від батьківської домівки.
У 1955-1958 рр. проходив службу в армії, після повернення – навчався на філологічному факультеті Київського університету імені Т. Г. Шевченка, звідки був виключений у 1961 р. Навчання зміг поновити на заочному відділенні.
26-річний Іван Драч наступні 2 роки навчався на Вищих сценарних курсах Держкіно СРСР у Москві. Працював в редакціях газет «Батьківщина» та «Літературна Україна», а також у сценарному відділі Київської студії художніх фільмів ім. О. Довженка (1964-1974 рр.). У 1960-х роках був помічений у дисидентському русі, але під натиском влади був змушений відійти від громадсько-політичної діяльності.
За часів «перебудови» повернувся до дисидентства. У 1989 р. Іван Драч разом з В’ячеславом Чорноволом та Михайлом Горинем був одним із ініціаторів створення першої офіційної антирадянської організації – Народного руху України. Навесні 1990 р. був обраний депутатом Верховної Ради УРСР. Також увійшов до парламенту за виборами 1998 та 2002 рр.
Упродовж 1992-2000 рр. Іван Драч очолював Українську всесвітню координаційну раду. Від 1995 до 2018 рр. був головою Конгресу української інтелігенції. Упродовж 2000-2002 рр. очолював Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України.
Перший вірш Івана Драча був надрукований у районній газеті ще в роки його юності, а перша збірка поезій «Соняшник» вийшла, коли йому було 26 років (1962). Згодом з’явилися такі поетичні збірки: «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Сонячний фенікс» (1978), «Американська зошит»(1980), «Шабля і хустина» (1981), «Драматичні поеми» (1982), «Теліжинці»(1985), «Храм сонця »(1988), «Лист до калини» (1990, 1994), «Вогонь з попелу» (1995), «Сізіфів меч» (1999), «Противні строфи» (2005).
Слід виділити поему Івана Федоровича «Чорнобильська мадонна» (1988), в якій відображені події Чорнобильської трагедії.
Івана Драч виступає у жанрі поетичного перекладу і літературно-мистецької критики. Написав кілька літературних сценаріїв, за якими поставлено фільми: «Камінний хрест» (за новелами В. Стефаника), «Пропала грамота» (за мотивами повісті М. Гоголя), «Іду до тебе», «Криниця для спраглих» тощо.
У свої 40 років Іван Драч був удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона» (1976), а в 47 років – Державної премії СРСР за збірку «Зеленые врата» (1983). У 1996 р. Іван Драч був нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого, а через 10 років йому було присуджено звання Героя України.
Іван Драч помер 19 червня 2018 р. після важкої хвороби за півроку до свого 82-річчя.