Цьогоріч громадськість Буковини, у листопаді, відзначатиме 85-річчя від дня народження українського поета, прозаїка, публіциста, члена Національних спілок журналістів і письменників України, педагога, громадсько-політичного і культурного діяча Василя Васильовича Васкана.
На жаль життя Василя Васильовича Васкана обірвалося 7 грудня 2023 року. А після себе він залишив багатющий літературний спадок та добру, світлу пам'ять .
Вже з ярмарку мій шлях.
Чомусь я часто Дитинство згадую...
Вертаюся назад...
У вічне, у найкраще, у ясне...
У найневтомніше, нестримне, невсипуще,
У найлпскавіше, у щедре і рясне.
У наймолодше, добре і святе,
У те, чим жив і чим живу на світі,
У те, чим помирає молоде.
Що все пізнав, нічого не минув,
Що добре діло людям залишаєш
І що велику істину збагнув:
Ні не візьмеш нічого із собою,
Залишиш тут увесь здобуток ти:
Колодязь із джерельною водою,
Синів, і сад, і колос золотий.
Васкан, Василь Васильович.
Про автора:
Василь Васильович Васкан (народився 4 листопада 1941 року в селі Котелеве Новоселицького району (нині - Новоселицька ТГ) Чернівецької області - помер 7 грудня 2023) - український поет. Член Національної спілки письменників України. Заслужений працівник культури України (2006).
Народився в селянській сім'ї. 1963 року закінчив фізико-математичний факультет Чернівецького університету, після чого працював на освітянській ниві. Також закінчив Вищу партійну школу та Чернівецький кооперативний технікум.
Був головою Новоселицької районної державної адміністрації (з 29 жовтня 1996 року по 21 квітня 1998 року).
Був головою Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України.
За вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України отримав звання заслуженого працівника культури України (28 листопада 2026 року).
Творчий доробок:
Перші поетичні спроби Васкана припадають на шкільні роки. Тоді ж друкував вірші у місцевій періодиці.
Автор збірок поезій: "Я заздрю крилам журавля", "Рушники - наче долі сторінки»" "Яблука любові", "Черешнева дорога моя", "Два береги", "Солоні роси на калині»" "Невмируща моя", "Володимирська зірка" (у співавторстві з Остапом Савчуком), "Там, де буйно цвіте ліліяк", "Стрітення у Шишківцях", "Зоресяйна слава України", "Під Хотин нас кличе Україна" (у співавторстві з Іваном Дердою та Андрієм Холоменюком), "Манюніна дорога", "Моя родина - Катерина", "Незабудка для Анютки" (у співавторстві з Катериною Вудвуд) та інших.
Окремі поезії покладено на музику. Він - автор слів та музики гімну Новоселицького району.
Письменник є лауреатом літературних і мистецьких премій імені Івана Бажанського, Степана Сабадаша, Сидора Воробкевича, заслужений працівник культури України, кавалер відзнак «На славу Чернівців», «Будівничий України», «400 років Хотинській битві».
Помер 7 грудня 2023 р. у м. Чернівці.
Підготувала Т. Дудчак

.jpg)

