«…І дзеркало, й спокута в тебе – слово…»: мережевий проєкт до ювілею українського поета, літературознавця Володимира Вознюка
Володимир Вознюк
Зоря Міхая Емінеску
У кожного життя зоря своя,
собою ми народжуємо зірку,
аби урешті впасти з неба стрімко,
аби і в мить останню світ сіяв.
Він з-поміж нас підняв свою зорю,
з-поміж людей у горде високостя.
І він прийшов назавжди, а не в гості -
сказав собі: "Горю, та не згорю!"
І він горить. Отам, серед світил,
що для землі створили неба фреску, -
зоря життя Міхая Емінеску
понад віки усі, понад світи.
Продовжуємо знайомити з поетичними творами українського поета, літературознавця Володимира Вознюка. Серед його творчого доробку є багато віршів-присвят відомим буковинськи та українським культурним діячам.
15 січня виповнюється 175 років з дня народження класика румунської та світової літератури, основоположника румунської літературної мови, громадсько-культурного діяча, почесного академика Румунської АН з 1948 року (посмертно), поета, прозаїка, публіциста Михая Емінеску.
Володимир Вознюк прсвятив класику вірш "Зоря Міхая Емінеску", який ввійшов до петичної збірки "Стрітення". Цю книгу бібліотека отримала у подарунок від Володимира Аксентійовича з пам'ятним написом у 2005 році.
Вознюк В. О. Зоря Міхая Емінеску / В. О. Вознюк // Стрітення : поезії / В. О. Вознюк. - Чернівці : Золоті литаври, 2002. - С. 36.
Про Міхая Емінеску:
Народився 15 січня 1850 року в селі Іпотешть Ботошанського повіту (Румунія) в багатодітній сім’ї дрібного поміщика. В 1858-1866 роках навчався у Чернівцях, спочатку у початковій школі, а згодом у вищій німецькій гімназії, де його наставниками були такі талановиті педагоги як Арон Пумнул, Ернст Рудольф Нойбауєр, Штефан Вольф. Навчався у віденському та Берлінському університетах.
З Чернівцями пов’язаний літературний дебют Емінеску. У збірці, яку підготували вихованці гімназії на вшанування пам’яті їх улюбленого вчителя була вміщена й елегія Емінеску «У могили Арона Пумнул» (1866). Протягом 1866-1869 років поет подорожував по Румунії, працював суфлером у театральних трупах, писав новели, збирав і вивчав румунський фольклор.
У 1874 році Емінеску працював в Яссах директором бібліотеки, шкільним інспектором, редактором газети «Ясський кур’єр».
Вершиною творчості Емінеску стали знамениті п’ять «Послань» (1881-1886), де особливо виразно виявились філософські, суспільно-політичні й естетичні погляди митця, глибокий патріотизм, сатирична спрямованість.
У 1884 році вийшла єдина прижиттєва збірка Емінеску «Поезії». Багато його віршів стали народними піснями.
Першими популяризаторами спадщини румунського поета наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. були буковинські композитори С. Воробкевич та Е.Бучевський, що написали музику до його поезії.
Михай Емінеску помер 15 червня 1889 року в Бухаресті.
З Чернівцями пов’язаний літературний дебют Емінеску. У збірці, яку підготували вихованці гімназії на вшанування пам’яті їх улюбленого вчителя була вміщена й елегія Емінеску «У могили Арона Пумнул» (1866). Протягом 1866-1869 років поет подорожував по Румунії, працював суфлером у театральних трупах, писав новели, збирав і вивчав румунський фольклор.
У 1874 році Емінеску працював в Яссах директором бібліотеки, шкільним інспектором, редактором газети «Ясський кур’єр».
Вершиною творчості Емінеску стали знамениті п’ять «Послань» (1881-1886), де особливо виразно виявились філософські, суспільно-політичні й естетичні погляди митця, глибокий патріотизм, сатирична спрямованість.
У 1884 році вийшла єдина прижиттєва збірка Емінеску «Поезії». Багато його віршів стали народними піснями.
Першими популяризаторами спадщини румунського поета наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. були буковинські композитори С. Воробкевич та Е.Бучевський, що написали музику до його поезії.
Михай Емінеску помер 15 червня 1889 року в Бухаресті.
Джерело: https://cv.archives.gov.ua/eminesku.html
Більше про румунського класика читайте: http://bukovinchiki.cv.ua/wp-content/uploads/2015/10/Bukovinskiy-luchaferul.-CHernivtsi-u-doli-pismennika.pdf