«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка
.jpg)
І крила хмар у мене за плечима.
Я – велетень, у мене на долоні
Гуляють люди і пасуться коні.
І ти гуляєш в полі, де колосся,
Не знаючи, що то моє волосся.
Пливеш через палаюче озерце,
А те озерце, люба, – моє серце.
Я не в змозі палко не любити,
Боюсь тебе цілунками убити.
Боюсь тебе я поглядом спалити,
Мов ураганом подихом звалити.
Я кажу: «Красуне чорнокоса,
Мені набридло бути хмарочосом.
Мені набридло максі, хочу мікро,
Від мене всім на цьому світі прикро.
Якщо сміюсь, гігант вогнено-русий,
Відлунюється сміх мій землетрусом.
Якщо я плачу вдень чи в нічку темну,
Дощами сліз затоплюю всю землю.
Зроби мене своїм Котигорошком.
Зроби мене своїм малим горішком,
Твоя долоня стане моїм ліжком.
Я спатиму на ній як на долівці
І буду сни твої вночі дивитися.
Я хочу стати хлопчиком маленьким,
Щоб ти мене плекала наче ненька.
Я хочу зовсім непомітним бути,
Щоб шепіт твій як грім небесний чути.
І щоб джмелі, які гудуть над нами,
Великими здавались літаками.
Щоб я перепливав нічне озерце
Й не знав, що те озерце – твоє серце».
Рибчинський Юрій Євгенович — відомий український поет-пісняр. Радянський та український поет, драматург, сценарист, один із засновників сучасної української естрадної пісні. Герой України, народний артист України.
Народився 22 травня 1945 року в Києві, у старовинному районі міста — Подолі.
У часи дитинства Юрія Поділ скидався на маленьке село, а у господарстві Рибчинських були і корова, і свині, і кури, і гуси, і обов'язково пестували квітник. Малий Юрко ходив у садок, навчався в художній школі, впродовж десяти років (починаючи з 1958 р.) стрибав з жердиною, і до тепер є уболівальником "Динамо". З дитячих літ був імпульсивним, не знав, що може витворити наступної хвилини, його вчинки були неординарними.
У восьмому класі попри захоплення живописом, спортом та театром зацікавився Юрій Рибчинський і літературною творчістю та написав свій перший вірш.
У 1967 році закінчив Київський державний університет імені Т. Шевченка. З 1970 року на творчій роботі.
По закінченні університету (1967 р.) була армія, де поет-пісняр Юрій Рибчинський та композитор Ігор Поклад опинилися в одному армійському ансамблі. Тоді і написали свою першу пісню "Глаза на песке", яку віддали популярній радянській співачці Тамарі Міансаровій.
1971 р. на Буковині поет познайомився з Володею Івасюком. Написав із Володимиром Івасюком дві пісні «Кленовий вогонь» та «У долі своя весна». Рибчинський присвятив Івасюку кілька віршів - "Минає день, минає ніч" (разом з Миколою Мозговим), "Скрипка грає" (з Ігорем Покладом), реквієм "Пісня пам'яті" (з Геннадієм Татарченком). А на концерті до 55-ти річчя Івасюка поет прочитав свій вірш "Я — велетень з блакитними очима".
Про співпрацю Рибчинського та Володимира Івасюка: http://www.ivasyuk.org.ua/names.php?lang=uk&id=yurij_rybchynskyj
У 70-ті роки практично щороку Юрій Рибчинський був лауреатом всесоюзного конкурсу "Пісня року".
Загалом на пісні покладено понад 150 віршів Рибчинського.
Більше про поета-пісняра: https://www.pisni.org.ua/persons/105.html
Підготувала Тетяна Дудчак