""…І душа моя віщує…": відомий-невідомий Юрій Федькович": мережевий проєкт до 190-річчя від дня народження українського письменника
Юрій Федькович був одним з перших, хто займався збором етнографічного матеріалу про календарну обрядовість українців Буковини, зокрема різдвяну...
Федькович класифікував коляду та маланкові пісні, поділивши їх на групи за призначенням: господареві, господині, дитині, парубкові, дівчині, а маланкові пісні – на жартівливі, величальні, любовні.
Ю. Федькович намагався знайти відповідь на питання, що означає слово «коляда». Він подав свою версію походження цього слова: "Божеством наших праотец було світле Сонечко. Звале єго Лад, і святкували єму три великі празники. Перший празник святкували тогди, коли сонечко зачинало змагати ся в силу і день рости, то єст прикінці місяця Декемирія, і звали той празник "Ко-Ладу", с чого походить слово Коляда".
Різдво супроводжується Святою вечерею. Ю. Федькович, характеризуючи Різдвяне свято гуцулів, відзначав: "І святкували той празник дуже весело і торжественно, світили світло, укривали стіл, клали на стіл убрані колачі, мід і солодку кутю з маком (куке-амоні звалися у древніх єгиптян пшеничні книші), на покутю ставили убраний сніп пшениці, робили годи, гостили ся". У гуцулів варену пшеницю з медом називали «дзьобавкою», очевидно, тому, що колись її їли дзьобаючи, тобто визбируючи зерно за зерном.
Ю. Федькович звернув увагу на "водіння Кози", перевдягання в Маланку і Василя –
маланкування.
“Добрий вечер на святий вечер”, запис Ю. Федьковича
Добрий вечер на святий вечер
Всім посполу в сего столу!
Ясная зоря з неба впала,
Ще й росичков божев стала.
А з росички веселичков,
З веселички ж ще й кирничков.
В ній пречиста Христа купала,
У лелію вповивала.
У васильки положила,
На бервінку постелила.
У зірниці колисала,
У Єгипет утікала.
Ще й у лісі спочивала,
З леду огня викресала,
З сніжку свічку усукала,
Всім посполу в сего столу!
Ясная зоря з неба впала,
Ще й росичков божев стала.
А з росички веселичков,
З веселички ж ще й кирничков.
В ній пречиста Христа купала,
У лелію вповивала.
У васильки положила,
На бервінку постелила.
У зірниці колисала,
У Єгипет утікала.
Ще й у лісі спочивала,
З леду огня викресала,
З сніжку свічку усукала,
У місяця ночувала.
Сего жиди дізналися,
До місяця читалися:
«Ти місяцю, ти королю,
Продай, продай Христа бога!»
«О не продам, проклятущі,
Ще й на всіх вас пархи пущу!»
Сего жиди дізналися,
До місяця читалися:
«Ти місяцю, ти королю,
Продай, продай Христа бога!»
«О не продам, проклятущі,
Ще й на всіх вас пархи пущу!»
Джерела:
Кожолянко, О. Етнографічні дослідження Юрія Федьковича та Григорія Купчанка в ХІХ столітті / Олександр Кожолянко // Народна творчість та етнологія. - 2017. - № 4 (368). - С. 19–25.
Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – Київ : Музична Україна, 1968. - С. 50.
Підготувала Т. Дудчак