30 січня 2015 р.

Пам’ятаємо про Крути!

На Аскольдовій могилі
Українській цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ…
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
(П. Тичина, 1918 р.)
Так вже історично склалась доля нашої неньки - України, що вона, починаючи від славних запорожців, які завзято боронили свій край від напасників, аж до останнього часу, в боротьбі добуває своє право на волю і незалежність. Така її доля... Але щастя її в тому, що ніколи не переводились на Україні вірні та відважні лицарі, які в найтяжчі часи безправ'я та свавілля високо тримали український прапор визволення, не зупиняючись навіть перед тим, щоб життя віддати за Україну.
29 січня 1918 року поблизу селища Крути, на малій залізничній станції на відстані 130 км від Києва, відбулася кривава битва. Далеко не всі знають, що то за бій, і за що він вівся. Особливо, про героїчне минулу нашого народу треба розповідати підростаючому поколінню. Дорослим треба донести до юних сердець історію і культуру України, щоб в них проросла зернина любові і гордості за український народ.
Патріотично-виховна бесіда з символічною назвою «Вічну славу здобували  українці біля Крут» пройшла  в Чернівецькій обласній бібліотеці для дітей. Бібліотекар відділу обслуговування 5-9 класів Амброзевич М. М.  підготувала для учнів 10 класу Чернівецького ліцею № 1 екскурс в історію бою, який стався на залізничній станції Крути. 

Школярі, затамувавши подих, слухали розповідь працівника бібліотеки про трагічні події, які відбулися майже сто років тому. Про бій, який тривав  близька 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михаїла Муравйова та загоном з студентів Українського національного університету, Київського університету імені святого Володимира, гімназистів старших класів українських гімназій і бійців вільного козацтва. 
Загалом тоді у Крутах перебувало майже 420 студентів, гімназистів та юнаків. Вони мали на озброєнні 8–10 кулеметів та одну гармату на залізничній платформі. Проти них радянське командування зосередило значні сили.
Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення. Хлопці відчайдушно атакували, проте сили були нерівні. Один взвод студентів у сутінках втратив орієнтир і вийшов на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. 27 полонених студентів та гімназистів, включаючи сотника Омельченка, трохи згодом були розстріляні на самій станції Крути.
За рішенням Української Центральної Ради 19 березня 1918 р. тіла вояків-студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на цвинтарі «Аскольдова могила».
Битва закінчилась поразкою українських загонів, які захищали підступи до Києва, столиці України. Про подвиг молоді під Крутами було забуто на більш ніж 70 років.
Ліцеїсти (керівники: вчитель англійської мови Чобаніца А. А, шкільний бібліотекар Полянський П. П.) переглянули документальний фільм «Невідома Україна: Лист без конверта», який розпочинається словами з вірша українського поета Павла Тичини «Пам’яті тридцяти», брат якого також загинув під Крутами. Ця кінострічка не залишила байдужим жодного з присутніх.
На жаль, події, які відбувались у січні 1918 року болюче перекликаються з теперішніми подіями на Сході нашої країни.
Кожен із присутніх на заході із сумом слухав розповідь бібліотекаря  про молодих людей, які відчайдушно захищали свою країну, адже зараз їхні батьки, брати чи знайомі також захищають Батьківщину від загарбників, борються за свободу нашого народу.
Тож, пам’ятаймо історію нашого народу,  пам’ятаємо про всіх героїв, які загинули, захищаючи волю України! Пам’ятаємо про  героїв Крут!