«…І дзеркало, й спокута в тебе – слово…»: мережевий проєкт до ювілею українського поета, літературознавця Володимира Вознюка

 Володимир Вознюк

***

Безмовно горбляться сніги:

Які вони у місті зайві....

Незручно аж - такий нагий

Той розпач в  сонячному сяйві.

А місто ждало цих снігів,

Помолоділо в їх окрасі,

Немовби відліку віків

Не знало ще воно у часі.

Снігам зраділи. Та затим

(Услід за поглядом практичним)

Здалося місто не таким,

Як звикли,

Хоч і поетичним.

Завмер під снігом юний сквер,

На площах, вулицях - загати...

Снігів чекали,

А тепер

Скриплять простуджено лопати.

Вознюк В. О. Безмовно горбляться сніги... / В. О. Вознюк // Із голосу скрипки : поезії / В. О. Вознюк. - Київ : Молодь, 1989. - С. 50.

"Із голосу скрипки" - друга збірка Володимира Вознюка, яка вийшла друком у 1989 р. до неї ввійшли вірші, в яких автор говорить про джерела духовності і моралі людини.

Збірка за змістом поезій розділена на три розділи: "Межа", "Пам'ять роду", "Віддаленнієш за мою печаль...".
Саме до цієї книги ввійшов вірш з однойменною назвою збірки, присвячений Володимирові Івасюку.
Мар’ян Гаденко на початку 90-х побачив вірші й написав музику. Перша виконавиця — нині заслужена артистка України Алла Кобилянська. Вона вперше виконала пісню на другому конкурсі ім. Івасюка у 1995 році, де стала дипломанткою. Цю пісню також має у своєму репертуарі Іво Бобул.

Джерела:http://www.ivasyuk.org.ua/for.php?lang=uk&id=iz_golosu_skrypky

Підготувала Т. Дудчак