«…І дзеркало, й спокута в тебе – слово…»: мережевий проєкт до ювілею українського поета, літературознавця Володимира Вознюка

 Володимир Вознюк.

Замість автографа

Ми із часів тисячолітніх зламів, 
ми - як місточок між тиясячоліть, 
Задумайся тепер, в земному храмі, 
що ти таки людського роду віть.

Земний твій час усім подав би руку.
Він у тобі. Тобою він живе.
Тисячоліття творять дивну злуку:
ведуть старі світи в життя нове.

Життя - свіча. Свічі тоненький гнотик

згоріти може й полум’я пожеж.

Відчуй в собі сумління щирий дотик:

Чому живеш? Для чого ти живеш?

Поміж світів нелегко нині бути

в облозі давніх і новітніх меж, 

і у дзеркалах власної спокути 

себе не завжди рідно переймеш.

І дзеркало, й спокута в тебе - слово,

там щастя гомін, горе, навіть зло,

чи сутнє, чи підняте безголово -

кожнісіньке крізь душу перейшло.

Вознюк В. О. Замість автографа / В. О. Вознюк // Профіль маски, або 55 одкровень : поезії / В. О. Вознюк. - Чернівці : Золоті литаври, 2005. - С. 1.

Провідні мотиви творів: осмислення історичної пам'яті, людської особистості у світі сучасних проблем і цінностей, таїни кохання. Збірка написана у липні 2003 - квітні 2004 рр.

Підготувала Т. Дудчак