«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка

Із голосу скрипки

вірш: Володимир Вознюк

музика: Мар’ян Гаденко

Помирає скрипаль, 
а до рук його тулиться скрипка.
Дотикається рук, 
та німують скорботно вони.
Мов не бачить ніхто, 
що смичок перетруджений випав.

І що журиться скрипка 

в чотири печальних струни.

Дайте голосу їй, 

бо вона — і дружина, й родина,

Все, що втратив скрипаль, 

і все те, що здобув у житті,

Бо витає над ним 

його співу пора лебедина,

А без нього не міг 

і в найтяжчій своїй самоті.

Дайте голосу їй… 

Бо прощається скрипка журливо

І прихилить крило 

пережита, посивіла даль.

Дайте голосу їй… 

Хай залишиться музики диво,

Може, легшою буде 

вже остання для нього печаль.

Цю пісню-вірш багато знають, за назвою першого рядка як "Помирає скрипаль", вона зустрічається на деяких альбомах. Але правильна назва "Із голосу скрипки". Автор слів письменник Володимир Вознюк, а музику написав відомий український композитор Мар'ян Гаденко.

Вірш опублікований:

Вознюк В. Із голосу скрипки : Поезії / Володимир Вознюк. –  Київ : Молодь,1989. – С. 29
Вознюк В. Із голосу скрипки [Електронний ресурс] // Сторінки пам'яті Володимира Івасюка. – Електрон. дані. – Режим доступу :  http://ivasyuk.org.ua/for.php?lang=uk&id=iz_golosu_skrypky