«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка
Замість реквієму вірш: Володимир Вознюк На сцену він зійде поволі, так — ніби на Говерлу йде. Вже більше болю, аніж волі тримає тіло молоде. І хочеться лише в Карпати — там стежка юна і гінка, та він повинен заспівати для брата, для Івасюка, хоч і стає хиткою сцена, як палуба у корабля, й такі обтяжені рамена, немов на них уся Земля. Беріг іще кришталь мелодій, в собі шукав нових октав. І заспівав так для Володі — немов для себе заспівав. І увостаннє. І навіки Вкраїну зранив горя струм. І затужили рідно ріки, і понесли до моря сум. Душа жила вже на руїні, а він, співаючи, збагнув: одним крилом ув Україні, а другим — в занебессі був. Так і зостався. Так і буде, допоки літо і зима, — одне крило тримають люди, а другим всесвіт обійма. Вірш увійшов до збірок: Вознюк В. Під небесами Чернівців : Поезії / Володимир Вознюк. – Чернівці : Книги – ХХІ , 2008. – С. 83. Вознюк В. Замість реквієму // Літургія : віршовані і пісенні присвяти Володимирові Івасюку / упоряд. В. Китайгородська, В. Джу