«Музика та слово – струни його душі»: мережевий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка
Із голосу скрипки вірш: Володимир Вознюк музика: Мар’ян Гаденко Помирає скрипаль, а до рук його тулиться скрипка. Дотикається рук, та німують скорботно вони. Мов не бачить ніхто, що смичок перетруджений випав. І що журиться скрипка в чотири печальних струни. Дайте голосу їй, бо вона — і дружина, й родина, Все, що втратив скрипаль, і все те, що здобув у житті, Бо витає над ним його співу пора лебедина, А без нього не міг і в найтяжчій своїй самоті. Дайте голосу їй… Бо прощається скрипка журливо І прихилить крило пережита, посивіла даль. Дайте голосу їй… Хай залишиться музики диво, Може, легшою буде вже остання для нього печаль. Цю пісню-вірш багато знають, за назвою першого рядка як "Помирає скрипаль", вона зустрічається на деяких альбомах. Але правильна назва "Із голосу скрипки". Автор слів письменник Володимир Вознюк, а музику написав відомий український композитор Мар'ян Гаденко. Вірш опублікований: Вознюк В. Із голосу скрипки : Поезії / Володимир